Характер: екстраверт, вихований зграєю
Собака, який працює поруч із трьома-чотирма десятками інших собак, кіньми та людьми, не може дозволити собі конфліктність. Стандарт закріплює це вимогою дружелюбності й дискваліфікацією агресивних або надміру боязких особин, а вигули на фермах у перший рік життя закладають ту саму рису на практиці. Результат — порода, яку майже неможливо спровокувати на сварку з іншим собакою і яка спокійно сприймає дитячий гамір.
Зворотний бік очевидний: фоксхаунд не вміє бути сам. Він виріс у постійному товаристві й погано переносить довгі години порожньої квартири — нудьга виходить назовні руйнуванням і голосом. Голос у гончака зграї гучний і протяжний за призначенням: він створений для того, щоб вершник чув собаку через поля й переліски.
У цьому фоксхаунд помітно відрізняється від порід, виведених для індивідуальної роботи. Енергійний рет тер’єр орієнтований на самостійне полювання на гризунів і на власну територію; гігантський ірландський вовкодав удома значно флегматичніший і не потребує постійної компанії собі подібних. Фоксхаунд же комфортний рівно настільки, наскільки поруч є хтось живий — бажано ще один собака.
Про рівень навантаження є не лише кінологічні думки, а й дані опитування. У великому онлайн-опитуванні британських власників, де після очищення лишилося 12 314 чистопородних собак, серед порід, які вигулюють найбільше, названі англійський сетер, фоксхаунд, ірландський сетер і староанглійська вівчарка. Тобто підвищена потреба в русі — не оціночне судження, а те, що видно в реальній поведінці власників.
Виховання та дресирування
Фоксхаунда часто називають «важким у навчанні». Точніше буде сказати, що його розум налаштований під іншу задачу. Гончак зграї працює попереду вершника й ухвалює рішення сам: тримати лінію сліду, коли її не видно, не кидати гону через сторонній запах, узгоджувати темп із рештою зграї. Робота на зоровий контакт із людиною в цьому наборі не потрібна взагалі. Тому собака, який не дивиться вам в очі в очікуванні команди, не тупий — він робить те, для чого його зробили.
Практичні наслідки прямі. Пріоритет номер один — підкликання, і відпрацьовувати його треба з перших днів і роками, бо саме воно перестає працювати першим, щойно ніс упіймає свіжий слід. Прогулянки поза надійно огородженою територією безпечні тільки на повідку: AKC прямо радить тримати гончака на повідку скрізь, де простір не має безпечної огорожі. Жорсткі методи не дають нічого, крім замкненого собаки: століттями зграї бракували собак, які «замикалися» під тиском, тож порода реагує на примус пасивністю, а не покорою.
Що працює: коротка робота з високою мотивацією, стабільний ритуал, робота в парі з іншим собакою (фоксхаунд навчається, копіюючи — так само, як молодняк у зграї «внесли» до дорослих і він переймав манеру), і види активності, де нюх дозволено використовувати легально — пошукові ігри, робота по сліду, бігові дисципліни з людиною.
Плюси і мінуси породи
Плюси
- Дружелюбність закріплена стандартом. Агресивність і надмірна полохливість — дискваліфікуючі вади; собака століттями відбирався за здатність працювати в щільній групі.
- Чудово ладнає з іншими собаками. Життя у зграї — це його норма, а не випробування.
- Мінімальний догляд за шерстю. Коротка й густа шерсть, щотижнева щітка або гонча рукавиця — і все.
- Витривалість під навантаження. Стандарт вимагає невтомного руху й здатності до галопу; це природний партнер для довгих пробіжок і походів.
- Прозорий родовід. Порода з безперервним обліком, старшим за більшість кінологічних інституцій.
Мінуси
- Потреба в русі, а не в прогулянці. За опитуванням британських власників фоксхаунд — серед порід, яких вигулюють найбільше; двадцять хвилин навколо будинку для нього не існують як формат.
- Не для квартири. AKC прямо не рекомендує породу для міського й квартирного життя.
- Не переносить самотності. Собака, вирощений у товаристві десятків собак, погано витримує порожній дім.
- Голос. Гучний і протяжний за призначенням — його мали чути через поле.
- Мисливський інстинкт вимикає слух. На сліду собака перестає реагувати на команди; поза огорожею — тільки повідок.
- Знайти щеня практично неможливо. У країні походження реєстрації породи вимірюються одиницями на рік, і поголів’я живе всередині мисливських господарств.
