Історія породи: від палаців до сучасності
Історія «кавалерів» читається як захоплюючий історичний роман. Ця декоративна порода виникла внаслідок складної селекційної роботи та спроби відродити первісний образ англійського той-спаніеля, відомого при королівському дворі ХVІІ століття. Спочатку маленькі спаніелі були фаворитами династії Стюартів. Король Карл II (Чарльз II) був настільки одержимий цими собаками, що, за легендою, видав указ, який дозволяв їм з’являтися у будь-якому громадському місці, включаючи Парламент. У ті часи ці собаки використовувалися не лише як живі грілки, але й як магніт для бліх, захищаючи своїх високородних господарів від паразитів.
Однак, з приходом до влади Вільгельма III Оранського, мода змінилася. Король надавав перевагу мопсам. Щоб догодити монарху, заводчики почали схрещувати класичних спаніелів з мопсами та японськими хінами. Це призвело до кардинальної зміни зовнішності: мордочка стала пласкою, череп - куполоподібним, а очі - широко посадженими. Так з’явився сучасний кінг чарльз спаніель (без приставки «кавалер»). Про старий тип, зображений на картинах Ван Дейка та Гейнсборо, майже забули.
Відродження почалося лише у 1920-х роках. Американець Росвелл Елдрідж, відвідавши виставку Crufts, був розчарований, не знайшовши там «старотипних» спаніелів з довгими носами. Ентузіасти відгукнулися на виклик. Так, шляхом відбору собак з більш видовженими мордами, у 1928 році було розроблено перший стандарт нової «старої» породи, яку назвали «Кавалер кінг чарльз спаніель», додавши слово «Кавалер» (так називали прибічників короля Карла I під час громадянської війни), щоб відрізняти їх від кирпатіших родичів.
Як виглядає Кавалер кінг чарльз спаніель: детальний опис зовнішності
Граціозний собака невисокого зросту з довгою шовковистою шерстю справляє враження м’якості та ніжності. На відміну від багатьох інших той-порід, «кавалер» не повинен виглядати надто крихким або легким; це маленький спаніель з достатнім кістяком.
Голова та вираз очей
Голова є ключовою породною ознакою. Череп між вухами має бути майже пласким, що відрізняє його від куполоподібного черепа кінг-чарльза. Перехід від чола до морди (стоп) помірний, не надто глибокий. Морда довжиною близько 3,8 см, звужується до носа, але не повинна бути гострою. Головна «зброя» кавалера - це його очі. Вони мають бути великими, темними, круглими, але не виряченими. Погляд має бути м’яким і «танучим», що миттєво викликає бажання пригостити собаку смаколиком.
Шерсть та забарвлення
Шерсть довга, шовковиста, приємна на дотик. Допускається легка хвилястість, але кучері є недоліком. Багаті «очоси» прикрашають вуха, лапи та хвіст. Існує чотири офіційно визнані окраси кавалер кінг чарльз спаніеля:
- Бленхейм (Blenheim): Це, мабуть, найвідоміший окрас. Він поєднує два кольори: яскраві каштаново-червоні плями на перлинно-білому тлі. Плями на голові повинні розташовуватися симетрично, залишаючи між вухами білий ромб. Дуже цінною є наявність у центрі цього ромба унікальної червоної цятки - «плями лорда Мальборо».
- Рубіновий (Ruby): Передбачає суцільне забарвлення насиченим червоним кольором. Білі плями на грудях чи лапах у цьому окрасі вважаються небажаними.
- Тріколор (Tricolor): Також іноді називають «Принц Чарльз». Це чорно-біле забарвлення з чітко окресленими плямами. Обов’язковим елементом є руді підпалини над очима, на щоках, усередині вух, на внутрішньому боці лап та під хвостом.
- Чорно-підпалий (Black and Tan): Колір воронячого крила з яскравими рудими підпалинами. Білі плями у цьому забарвленні небажані, але не дискваліфікують. Цей окрас іноді називають «Король Чарльз».
