Історія походження породи: від символу міста до улюбленця родин
Історія породи леонбергер нерозривно пов’язана з амбіціями однієї людини — Генріха Ессіга (Heinrich Essig), радника міського магістрату міста Леонберг у Німеччині в середині XIX століття. Ессіг, будучи завзятим любителем тварин, поставив собі за мету створити собаку, який би своїм зовнішнім виглядом нагадував лева з герба його рідного міста. Це мав бути не просто великий собака, а живий символ величі, сили та благородства.
Для реалізації свого задуму Ессіг розпочав селекційну роботу в 1830-1840-х роках. За основу він взяв представників трьох видатних порід. Спочатку він схрестив довгошерстого сенбернара з чорно-білим ньюфаундлендом, а згодом додав до них кров піренейського гірського собаки. Результат перевершив усі очікування. Перші собаки, яких офіційно назвали «леонбергерами», народилися у 1846 році. Вони успадкували масивність і спокій сенбернара, любов до води та доброзичливість ньюфаундленда, а також розкішну шерсть та охоронні якості піренейського собаки.
Нова порода швидко здобула популярність серед аристократії та королівських дворів Європи. Власниками цих чудових псів були такі відомі особистості, як імператор Наполеон III, імператриця Австрії Єлизавета (Сісі), король Італії Умберто, канцлер Отто фон Бісмарк та Принц Уельський. На жаль, Генріх Ессіг помер, не залишивши чіткого стандарту породи. Це призвело до хаосу в розведенні: будь-якого великого пухнастого собаку могли видавати за леонбергера, що підривало репутацію породи.
Ситуацію врятували ентузіасти, які у 1895 році створили перший клуб леонбергерів у Штутгарті та затвердили стандарт. Проте, дві світові війни поставили породу на межу повного зникнення. Після Другої світової війни залишилося лише кілька чистокровних представників, і лише завдяки титанічним зусиллям німецьких кінологів породу вдалося відновити. Сьогодні леонбергери популярні в усій Європі та світі, хоча й не є масовою породою, що дозволяє зберігати її унікальні якості.
Як виглядає леонбергер: опис зовнішності та забарвлення
Леонбергер — це гармонійно складений, дуже великий та м’язистий собака, який, попри свої розміри, зберігає елегантність рухів. Його зовнішність випромінює спокій та впевненість.
- Голова: Пропорційна до тіла, скоріше видовжена, ніж масивна. Череп помірно опуклий. Перехід від чола до морди плавний. Важливою ознакою є чорна маска на морді, яка є обов’язковою за стандартом.
- Очі: Середнього розміру, овальні, від світло-коричневого до темно-коричневого кольору. Погляд прямий, доброзичливий та розумний.
- Вуха: Висячі, м’ясисті, середнього розміру, щільно прилягають до голови, посаджені високо.
- Корпус: Міцний, з широкою та глибокою грудною кліткою. Спина пряма та сильна, поперек мускулистий.
- Хвіст: Дуже пухнастий, у спокійному стані опущений вниз. Під час руху або в збудженому стані може трохи підійматися, але не вище лінії спини.
- Шерсть: Це одна з головних прикрас породи. Шерсть довга, від м’якої до дещо жорсткої, щільно прилягає до тіла, попри густий підшерсток. На шиї та грудях утворює розкішний «комір» або гриву, особливо виражену у псів. На задніх лапах є «штани».
- Забарвлення: Стандарт допускає різні відтінки: від лев’ячо-жовтого та рудого до рудувато-коричневого та пісочного. Чорні кінчики волосся допустимі, але не повинні домінувати. Невелика біла пляма або смужка на грудях, а також білі волоски на пальцях допускаються.
