Історія породи: від королівських псарень до Червоної книги
Історія оттерхаунда сягає глибини середньовіччя. Перші згадки про собак, що спеціалізувалися на полюванні на видр, датуються періодом правління короля Джона (1199–1216 роки). У ті часи видра вважалася не просто шкідником, що нищить рибу у ставках монастирів та знаті, а серйозною загрозою для рибного промислу. Для боротьби з цим спритним водним хижаком потрібен був собака особливої конструкції: сильний, витривалий, здатний годинами плавати у крижаній воді та володіючий феноменальним нюхом.
Вважається, що у формуванні породи брали участь стародавні бладхаунди (що дали породі неймовірний ніс), різні типи жорсткошерстних тер’єрів та грифонів. Це ріднить їх з іншими мисливськими породами, такими як латвійський гончак, хоча спеціалізація у них різна. Розквіт породи припав на XIX століття, коли полювання на видр стало популярним спортом британської аристократії. Зграї оттерхаундів, що своїм глибоким, музичним гавкотом сповіщали про знахідку сліду, були гордістю багатьох маєтків.
Однак у XX столітті ситуація кардинально змінилася. Популяція видр у Британії різко скоротилася, а громадська думка почала схилятися проти кривавого спорту. У 1978 році полювання на видр було офіційно заборонено. Це стало ударом для породи - великі, дорогі в утриманні вузькоспеціалізовані собаки стали непотрібними. На щастя, група ентузіастів взялася за порятунок цього унікального генофонду, перепрофілювавши оттерхаунда в собаку-компаньйона та шоу-собаку.
Зовнішній вигляд та унікальні особливості анатомії
Оттерхаунд - це собака великої, але не грубої конституції. Перше, що кидається в очі - це його шерсть та голова. Голова велична, глибока, вкрита шерстю, що утворює характерні вуса та бороду, надаючи собаці вигляду мудрого старця. Вуха довгі, висячі, «скручені в трубку» (характерна ознака), що допомагає збирати запахи та направляти їх до носа.
| Параметр | Пси | Суки |
|---|---|---|
| Висота в холці | 69 см | 61 см |
| Вага | 35–52 кг | 30–45 кг |
| Тривалість життя | 10–13 років | 10–13 років |
| Тип шерсті | Подвійна, жорстка, жирна | Подвійна, жорстка, жирна |
Мембрани на лапах. Це, мабуть, найвідоміша фішка породи. Лапи оттерхаунда великі, круглі, з добре розвиненими перетинками між пальцями. Це робить їх неперевершеними плавцями, здатними долати значні відстані проти течії.
Шерсть. Шуба оттерхаунда унікальна. Вона подвійна: м’який, густий, маслянистий підшерстя, який не пропускає воду до шкіри, та жорсткий остьовий волос довжиною 4–8 см. На дотик шерсть може здаватися трохи жирною - це норма, природний захист від води. За структурою шерсті та потребою в догляді вони чимось нагадують таку породу як нівернейський гриффон, який також відомий своєю «кудлатістю» та витривалістю в заростях.
