Історія походження породи
Історія цієї породи тісно переплетена з історією Балеарських островів, зокрема острова Майорка. Вважається, що предки цих собак прибули на острови разом з каталонськими переселенцями. Протягом століть вони виконували важливу, хоча й не завжди помітну роботу — очищали стайні та фермерські угіддя від гризунів. Саме тому в їхній назві присутнє слово «Rater» (від «rata» - щур).
Цікаво, що генетично та фенотипічно Перро ратеро Мальоркін має багато спільного з іншими іспанськими щуроловами. Наприклад, якщо поглянути на валенсійського ратонера, можна помітити вражаючу схожість. Це пояснюється географічною близькістю та історичними торговельними зв’язками між Валенсією та Майоркою. Однак, острівна ізоляція дозволила мальоркінцю зберегти свої унікальні риси, які відрізняють його від материкових побратимів.
Тут варто бути чесними: задокументованої історії породи до середини XIX століття не існує. Немає ані племінних книг, ані картин, ані описів, за якими можна було б простежити «чистий» родовід углиб віків. Є лише острів, ферми й безперервна потреба тримати зерно неїстівним для щурів. Частина дослідників припускає, що дрібні щуролови потрапили на Майорку з валенсійськими переселенцями вже на початку XX століття; інші наполягають на давнішій, місцевій лінії. Обидві версії лишаються версіями, і жодне серйозне джерело не подає їх як доведений факт.
Зовнішній вигляд та стандарти породи
Перро ратеро Мальоркін — це собака невеликого розміру, але міцної статури. Він не виглядає крихким чи «іграшковим». Його тіло пропорційне, мускулисте, створене для миттєвої реакції та швидкого бігу. Голова собаки нагадує форму усіченого конуса, а очі — темні, виразні та повні інтелекту, що є візитною карткою породи.
Основні характеристики зовнішності:
- Вуха: Великі, стоячі, трикутної форми. Вони надають собаці завжди настороженого вигляду.
- Шерсть: Коротка, гладка, щільно прилягає до тіла. Дуже приємна на дотик.
- Забарвлення: Найпоширенішим є чорно-підпалий (black and tan). Рідше зустрічаються коричнево-підпалі варіації. Також допускається триколор (чорний, вогняний, білий), де плями «вогню» розташовані на грудях, морді та бровах.
Окремо варто сказати про очі: описи балеарського стандарту називають їх круглими й бурштиновими, і саме бурштиновий відтінок на чорно-підпалій голові дає ту характерну «розбійницьку» виразність, за якою породу впізнають. Вуха - тверді, загострені, стоячі. Підшерстя практично немає: шерсть коротка, тонка, лежить впритул, шкіра під нею суха. Це південна собака в буквальному сенсі - у неї немає жодного шару, розрахованого на мороз.
| Характеристика | Опис стандарту |
|---|---|
| Висота в холці | Пси: 32–36 см, Суки: 29–33 см |
| Вага | 3–5 кг (залежно від статі та конституції) |
| Тривалість життя | 14–17 років (довгожителі) |
| Країна походження | Іспанія (Майорка) |
| Призначення | Полювання на гризунів, компаньйон, сторож |
Щодо ваги джерела трохи розходяться: одні подають діапазон 3–5 кг із розподілом за статтю (суки ближче до 3–4 кг, пси - до 5 кг), інші формулюють просто «не перевищує 5 кг». Зустрічається й ширше формулювання - «до 40 см у холці». Розбіжність невелика й пояснюється тим, що популяція живе робочим, а не виставковим життям, і сантиметр туди-сюди нікого на острові не хвилює.
