Мі-Кі

Особливо популярну в Канаді та США породу кімнатних собак Мі-Кі було виведено відносно недавно. Історія цих чарівних створінь бере свій початок у штаті Вісконсін, де талановита заводчиця пані Морін Вестберг (Maureen Westberg) презентувала результат своєї багаторічної селекційної праці. У 1980-х роках вона поставила собі за мету створити ідеальну собаку-компаньйона: маленьку, з міцним здоров’ям, спокійним темпераментом та гіпоалергенною шерстю.

Для досягнення цієї мети вона використовувала складний кросбридинг. В генетичному коді Мі-Кі можна знайти сліди благородних мальтезе, які подарували їм якість шерсті, ши-тцу, тибетських спанієлів та йоркширських тер’єрів. Однак найвиразніші риси зовнішності, зокрема будову мордочки та очей, вони успадкували від японського хіна. Також у формуванні вух-метеликів взяв участь витончений континентальний той-спанієль папійон.

Нову породу селекціонерка назвала за кличкою одного зі своїх улюблених цуценят — “Mikki” (згодом трансформувалося в Mi-Ki). Це цуценя поєднало кращі риси всіх «предків» – шовкову шерсть, кумедну тілобудову і надзвичайно ласкаву вдачу. Варто зазначити, що це не просто випадковий метис, а результат продуманої племінної роботи з закріпленням бажаних ознак у багатьох поколіннях. Майже половину своєї історії Мі-Кі провели без широкого визнання великих кінологічних організацій, таких як Американський кеннел-клуб (AKC), через суворі правила реєстрації нових порід. Сьогодні ж порода впевнено крокує до світового визнання, маючи власні клуби та стандарти.

Мі-Кі — це елегантний маленький песик із округлою, яблукоподібною головою та хвостиком, що кокетливо згорнутий у кільце на спині. У Мі-Кі дуже коротка мордочка (стоп чітко виражений) та великі, виразні круглі очі, що видають у його зовнішності сильні гени східних порід. Погляд у них завжди м’який, трохи здивований і дуже “людський”.

Його крихітний носик часто має широкі ніздрі, що важливо для вільного дихання. Вуха — це окрема гордість породи. Вони дуже рухливі і можуть бути двох типів:

• Стоячі: нагадують крила метелика (спадщина папійонів);
• Висячі: надають собаці вигляду вічного цуценяти.

В кожному разі вуха будуть дуже волохатими, як і хвіст собаки, прикрашений розкішним плюмажем. Важливою особливістю є те, що у представників цієї породи практично немає підшерстя, або воно мінімальне. Палітра забарвлення доволі широка і не обмежується суворим стандартом: від сніжно-білого до кремового, чорного, соболиного або плямистого. Зовнішній покрив Мі-Кі буває двох типів — довгі шовкові пасма (Long Coat) або коротка і м’яка шерсть (Smooth Coat). Вона густо зростає між пальцями собаки, тому потребує регулярного видалення з гігієнічною метою. Попри свою декоративність, цей крихітний «американець» зберігає міцну конституцію і завжди виглядає стильно.

На вдачу і характер Мі-Кі неможливо нарікати, це одна з найбільш комфортних порід для життя в соціумі. На відміну від деяких інших порід декоративних собак, які можуть бути істеричними, вони майже ніколи не ревнують господаря. Зате поводяться з ним лагідно і слухняно, проявляють вірність та глибоке розуміння емоційного стану людини. Їх часто називають “котами в собачому тілі” через їхню охайність та любов вмиватися лапками.

Такий домашній улюбленець спокійно розділить життєвий простір з іншими тваринами, будь то кішки чи великі собаки. Порівняно з екзотичним та дещо незалежним московським драконом, Мі-Кі — це абсолютний екстраверт у колі сім’ї. Представники породи охочі до ігор та прогулянок, але не вимагають марафонських забігів. Вони рідко бувають сором’язливими, хоча можуть мати легке застереження перед незнайомцями при першій зустрічі. Це відмінні компаньйони для дітей, що міцно прив’язуються до людини. Їм важко надовго залишатись в самотині — ізоляція може викликати у них депресію. Добродушний Мі-Кі не зможе стати охоронцем, але подарує багато радості.

З огляду на те, що порода Мі-Кі належить до класичних “диванних” собак, для них не має значення, де цей диван стоятиме – у міській квартирі чи сільському будинку. Головне, щоб у домашнього улюбленця була нагода щодня побігати, але фізичні навантаження мають бути помірними. Догляд за шерстю залежить від її типу:

• Довгошерсті: потребують щоденного розчісування, щоб уникнути ковтунів.
• Гладкошерсті: достатньо протирати рукавичкою або розчісувати раз на тиждень.

Мініатюрні породи собак часто не вміють або не встигають самостійно стесувати кігті об асфальт через малу вагу. Господарю слід самостійно вкорочувати їх кігтерізом кожні 2-3 тижні. Також критично важливо чистити зуби спеціальною пастою для собак мінімум 2-3 рази на тиждень, чистити вуха і протирати очі собаки лосьйоном, щоб запобігти слізним доріжкам.

Стрижка Мі-Кі: Його волохату шерсть зазвичай стрижуть три-чотири рази на рік. Існує фірмовий стиль стрижки Мі-Кі (“Mi-Ki Cut”), коли голиться мордочка (як у пуделя), шия у формі літери V та лапки до зап’ястків. Це не тільки естетично, але й гігієнічно — менше бруду після їжі та прогулянок. За відсутності підшерска ці малюки особливо чутливі до холоду, на що варто зважати під час прогулянки взимку — теплий комбінезон є обов’язковим аксесуаром.

Декоративній породі Мі-Кі властивий напрочуд хороший інтелект, що руйнує стереотипи про “дурних маленьких собачок”. З одного боку, собака добре піддається навчанню і може вивчити безліч трюків. З іншого – вона дуже чутлива до зміни настрою господаря. Його доброзичливе ставлення, щедра похвала і регулярність занять допоможуть виховати і навчити Мі-Кі основним командам (“До мене”, “Сидіти”, “Місце”).

Ця порода — одна з небагатьох, яку можна легко привчити до котячого лотка. Це рятує господарів у погану погоду. Під час дресирування слід пам’ятати, що це ніжний домашній улюбленець, а не службовий собака. Тиск, крик і жорстоке поводження перетворять Мі-Кі на залякану, некеровану тваринку. Зате лагідне відношення, підкріплене смаколиками, буде сприяти позитивним результатам. Соціалізацію слід починати рано: знайомте цуценя з різними звуками, людьми та безпечними собаками, щоб воно виросло впевненим у собі.

Чим менший собака – тим важливіший баланс корисних речовин у його раціоні, адже у метаболізм у них пришвидшений. Їдять вони мало, тому кожна калорія має бути корисною. Якщо господар обирає сухий корм, для Мі-Кі доведеться обирати лінійку супер-преміум або холістік класу для дрібних порід (гранули мають бути маленькими).

Натуральне харчування: Якщо ви готуєте самостійно, страви слід збагачувати комплексом вітамінів і кальцієм. Зразкове меню може включати:

• М’ясо: Нежирна курятина, індичка, кролик чи яловичина (відварна або проморожена, дрібно нарізана).
• Крупи: Рис, гречка (добре розварені).
• Овочі: Кабачок, морква, гарбуз (крім капусти і бобових, що викликають здуття).
• Додатки: Кисломолочний сир, перепелині яйця (раз на тиждень).

Мі-Кі можна пригощати фруктами у невеликій кількості – шматочками яблука, банана, кураги. Такий домашній улюбленець залюбки поласує шматочком твердого сиру, який йому пропонують як винагороду в іграх. Категорично заборонено давати шоколад, виноград, трубчасті кістки та їжу зі столу (солоне, смажене). Щоб малюк не страждав від спраги, питну воду в його мисочці регулярно змінюють на свіжу, особливо в спеку.

Мі-Кі — крихітний шовковий компаньйон-мовчун: лагідний, спокійний і чуйний, виведений у США виключно як ідеальний собака-компаньйон. Його головна риса — напрочуд тихий характер: він майже не гавкає, тож чудово підходить для квартири, новачка й терапевтичної роботи. Порода молода й загалом дуже здорова та довговічна; серед можливих ризиків — вивих колінної чашечки, хондродистрофія (IVDD через короткі лапи) і хвороби зубів через малу пащу. Не терпить тривалої самотності.

Анатомічні особливості мордочки цих нащадків азійських порід зумовлюють певну схильність до респіраторних захворювань. Це правило діє для усіх короткомордих тварин (брахіцефалів). Вузькі ніздрі або подовжене м’яке піднебіння можуть викликати хропіння або “зворотне чхання”. Ризик підхопити недуг зростає із віком домашнього улюбленця, а також при наборі зайвої ваги.

Однак, в цілому, порода Мі-Кі є доволі здоровою. Оскільки вона молода, селекціонери уважно слідкують за генетикою, і у неї досі не спостерігалось масових складних спадкових захворювань. Тривалість життя цих собак більша, ніж середня — часто досягає 16 років. До типових проблем малих порід, на які варто звернути увагу, належать:

• Проблеми із зубами: через маленький розмір щелепи зуби можуть рости скупчено, що сприяє утворенню зубного каменю та ранній втраті зубів.
• Вивих колінної чашечки (Patellar Luxation): поширена проблема всіх тоїв.
• Прогресуюча атрофія сітківки (PRA): хоча зустрічається рідко, перевірка очей рекомендована.

За дбайливого догляду роки життя минуть без серйозних проблем. Недбале ставлення до харчуваня Мі-Кі може спричинити проблеми шлунково-кишкового характеру, а також надмірне навантаження на його делікатний кістяк.