Шапендуа

• Походження: Нідерланди
• Рік першої згадки: 1953 (початок систематичного розведення – 1940-1945)
• Призначення: Пастуша собака, собака-компаньйон, собака для спорту
• Тривалість життя: 12-15 років
• Зріст у холці: 42-50 см (для псів), 40-47 см (для сук)
• Вага: 13-20 кг (пропорційно зросту)
• Забарвлення: Будь-яке, перевага надається блакитно-сивому з чорним відтінком

Історія породи шапендуа, відомої також як голландська вівчарка, тісно пов’язана з сільськогосподарськими традиціями Нідерландів, особливо болотистих і торф’яних районів провінцій Дренте і Велюве. Ця собака протягом століть була незамінним помічником фермерів і скотарів, виконуючи функцію пастуха для овець та великої рогатої худоби. Її походження є дещо загадковим, але вважається, що шапендуа є нащадком стародавніх європейських пастуших собак з довгою шерстю. Його предками могли бути різноманітні місцеві вівчарки, що мешкали на території Нідерландів та сусідніх регіонів.

На початку XX століття, зі змінами в сільському господарстві та зменшенням поголів’я овець, потреба у пастуших собаках значно знизилася, і порода шапендуа опинилася на межі зникнення. В період Другої світової війни її популяція скоротилася до критично низького рівня. Саме тоді ентузіасти, зокрема видатний нідерландський кінолог пан Пітер Тупул (Pieter Toepoel), взялися за збереження цієї унікальної породи. Пан Тупул розпочав систематичне розведення шапендуа в період з 1940 по 1945 роки, збираючи залишки чистокровних представників породи, яких вдалося знайти.

Цілеспрямована робота з відновлення популяції дала свої плоди. У 1952 році порода була попередньо визнана Голландською координаційною радою в галузі кінології (Raad van Beheer op Kynologisch Gebied in Nederland). Це стало важливим кроком до офіційного визнання та стандартизації. Перший офіційний стандарт породи шапендуа був затверджений у 1954 році, одночасно було засновано племінну книгу, куди почали реєструвати чистокровних собак. Відтоді у розведенні використовувалися лише офіційно зареєстровані особини, що дозволило контролювати процес відновлення та розвитку породи.

Міжнародне визнання прийшло до породи шапендуа у 1971 році, коли вона була офіційно зареєстрована Міжнародною кінологічною федерацією (FCI) під номером 313 (Група 1, Секція 1: Вівчарські собаки без робочих випробувань). Це визнання сприяло зростанню популярності породи за межами Нідерландів та привернуло увагу кінологів з інших країн. Незважаючи на значний прогрес у відновленні, порода шапендуа досі вважається такою, що перебуває у стадії становлення, і розведення здійснюється з особливою відповідальністю, аби зберегти унікальні робочі якості та зовнішній вигляд.

Шапендуа має спільні корені з багатьма іншими європейськими пастушими породами, які також відрізняються довгою шерстю та витривалістю. Серед них можна згадати бородатого коллі (Bearded Collie), польську низинну вівчарку (Polski Owczarek Nizinny), а також деяких різновидів бельгійських вівчарок, зокрема малінуа (як робочу гілку з подібними інстинктами) та тервюрена (як довгошерстого родича). Незважаючи на спільні риси, шапендуа зберіг свої унікальні характеристики, що роблять його особливим.

Шапендуа – це середнього розміру довгошерстий собака легкої та рухливої статури. За стандартом FCI, це собака, яка випромінює пильність, радість та енергію. Він не виглядає важким чи громіздким, його рухи легкі, пружні та швидкі. Вага собаки має бути пропорційною до його зросту, зазвичай коливається в межах 13-20 кг. Зріст у холці для псів становить 42-50 см, для сук – 40-47 см. Відхилення від цих параметрів вважаються небажаними.

Голова шапендуа здається великою за рахунок рясної шерсті на морді. Черепна частина широка, лоб злегка округлий. Перехід від чола до морди (стоп) виражений, але не різкий. Морда поступово звужується до носа, не повинна бути загостреною. Особливою рисою є густі вуса, борода та брови, які надають голові характерного “кудлатого” вигляду. Ніс чорний, з добре розвиненими ніздрями.

Очі шапендуа – це одна з найвиразніших рис породи. Вони великі, круглі, темно-карі, розташовані прямо і не глибоко посаджені. Погляд живий, розумний, відкритий та щирий, що відображає дружелюбний характер собаки. Саме погляд вважається однією з ключових характеристик породи.

Вуха середнього розміру, висячі, трикутної форми, покриті довгою шерстю. У збудженому стані можуть підніматися основи вух, що надає собаці пильного вигляду.

Шия сильна, мускулиста, середньої довжини, добре поставлена.

Корпус міцний, але не важкий. Спина пряма та міцна. Поперек короткий і мускулистий. Круп злегка похилий. Грудна клітка глибока, але не надто широка, ребра добре вигнуті. Лінія низу помірно підтягнута.

Кінцівки міцні, прямі та паралельні. Лопатки похилі, лікті прилягають до корпусу. Передпліччя прямі. Лапи овальної форми, зібрані в грудку, з пружними подушечками. Пальці щільно прилягають один до одного. Рухи шапендуа легкі, пружні та розмашисті, що відображає його пастуші здібності.

Хвіст довгий, досягає скакального суглоба або нижче. У спокійному стані опущений або злегка піднятий. Під час руху або збудження високо піднімається над спиною, утворюючи дугу, але не повинен закручуватися в кільце. Хвіст добре покритий шерстю.

Шерсть – головна відмінна риса шапендуа. Вона довга, густа, злегка хвиляста, але не кучерява і не шовковиста. На голові, морді та кінцівках шерсть особливо довга, утворюючи вуса, бороду, брови та “штани” на задніх лапах. Підшерсток добре розвинений. Шерсть має бути природною, без надмірного тримінгу. Допускається утворення ковтунів у дорослих собак, але це не повинно заважати руху. Шерсть забезпечує захист від негоди.

Забарвлення у шапендуа може бути будь-яким, але перевага надається блакитно-сивому з чорним відтінком. Допускаються плями будь-якого кольору.

Однією з головних причин зростаючої популярності шапендуа є його чудовий темперамент та завжди веселий, доброзичливий настрій. Це дуже активний, життєрадісний та грайливий собака, який зберігає свої “щенячі” риси характеру протягом усього життя. Шапендуа надзвичайно прив’язаний до своєї родини і прагне брати участь у всіх сімейних справах. Він легко підкоряється командам, якщо бачить у цьому сенс і отримує позитивне підкріплення, але при цьому зберігає певну самостійність та ініціативність – риси, успадковані від пастушого минулого.

Шапендуа відомий своєю дружелюбністю до дітей. Він терплячий, грайливий і може годинами розважати малечу, виступаючи в ролі їхнього “кудлатого няньки”. Важливо, щоб діти розуміли, як поводитися з собакою, а взаємодія завжди проходила під наглядом дорослих. Також шапендуа, як правило, добре уживається з іншими домашніми тваринами, особливо якщо виростає разом з ними. Рання соціалізація відіграє ключову роль у формуванні його ставлення до незнайомців та інших тварин.

Хоча шапендуа може бути чудовим сторожем, сигналізуючи про наближення незнайомців дзвінким гавкотом, він не схильний до надмірного гавкання без причини. Його сторожові якості проявляються скоріше в пильності та оповіщенні, ніж в агресії. До друзів та знайомих сім’ї, як правило, ставиться привітно після того, як господар покаже, що все гаразд.

Важливо розуміти, що, хоча шапендуа дуже орієнтований на людину, він також є робочою собакою з високим рівнем енергії та інтелекту. Собаки, які активно використовуються в пастушій роботі або собачих видах спорту, можуть проявляти більшу незалежність у прийнятті рішень порівняно з тими, хто живе виключно як компаньйон. Однак навіть “домашні” шапендуа потребують значного фізичного та розумового навантаження, інакше можуть знайти собі “роботу” самостійно, що не завжди сподобається власнику (наприклад, копання чи гризіння).

Шапендуа – це собака, яка ненавидить самотність. Він прагне постійного контакту з господарем та сім’єю. Залишений надовго на самоті, він може страждати від тривоги розлуки і розвивати деструктивну поведінку. Це не та собака, яка підійде людям, що цілий день відсутні вдома. Ідеальний власник для шапендуа – це активна людина або сім’я, готова приділяти собаці багато часу, уваги та забезпечувати йому достатнє навантаження.

Завдяки своєму пастушому походженню та високому рівню енергії, шапендуа найкраще почувається у приватному будинку з добре обгородженим подвір’ям, де він матиме можливість вільно пересуватися та витрачати частину своєї енергії. Навіть при наявності двору, йому все одно потрібні регулярні та тривалі прогулянки за його межами. Якщо ви тримаєте шапендуа у квартирі, будьте готові до того, що вам доведеться забезпечити йому кілька годин активних прогулянок щодня. Простий вихід на 15-20 хвилин для “справи” категорично недостатньо для цієї породи.

Фізичні навантаження для шапендуа мають бути різноманітними та інтенсивними. Це може бути:

• Тривалі прогулянки або походи: Шапендуа із задоволенням складе компанію під час пробіжки або велосипедної прогулянки (після досягнення повного фізичного розвитку).
• Ігри на свіжому повітрі: Апортировка, фрісбі, активні ігри з м’ячем. Вони обожнюють бігати та стрибати.
• Собачі види спорту: Шапендуа відмінно підходить для аджиліті, флайболу, пастушого спорту, послуху, пошуково-рятувальної роботи. Ці заняття задовольняють не тільки фізичні, але й розумові потреби собаки.
• Плавання: Багато шапендуа люблять плавати, що є чудовим низьконавантажувальним способом витратити енергію.

Нестача фізичного та розумового навантаження може призвести до проблемної поведінки, такої як гіперактивність у приміщенні, руйнування предметів або надмірне гавкання. Пам’ятайте, що втомлений шапендуа – це щасливий шапендуа і щасливий господар.

Довга, густа шерсть – одна з найпомітніших рис шапендуа, і вона потребує регулярного догляду, хоча і не такого складного, як може здатися на перший погляд. Важливо пам’ятати, що шерсть шапендуа має виглядати природно, без надмірного тримінгу чи складних стрижок. Її головна функція – захист собаки від холоду, спеки та вологи.

Розчісування: Основний догляд полягає в регулярному розчісуванні, щоб запобігти утворенню ковтунів та видалити відмерлу шерсть. Використовуйте металеву щітку з довгими, не гострими зубцями або гребінець з рідкими зубцями. Розчісувати потрібно обережно, проникаючи щіткою до основи шерсті, але не дряпаючи шкіру. Особливу увагу слід приділяти місцям, де шерсть схильна до утворення ковтунів: за вухами, під пахвами, на внутрішній стороні стегон, на “штанях” та хвості. Частота розчісування залежить від індивідуальних особливостей шерсті собаки, але в середньому достатньо 1-2 рази на тиждень. Під час линьки (зазвичай двічі на рік) розчісувати доведеться частіше.

Купання: Шапендуа не потребує частого купання. Мити собаку слід лише за необхідності, коли вона дійсно брудна. Надмірне купання може висушити шкіру та шерсть, порушити природний захисний шар. Використовуйте спеціалізовані шампуні для собак з довгою шерстю. Після купання шерсть слід ретельно просушити, бажано феном з прохолодним повітрям, одночасно розчісуючи.

Догляд за очима та вухами: Регулярно перевіряйте очі на наявність виділень та вуха на чистоту. Довга шерсть навколо очей і на вухах може сприяти накопиченню бруду та розвитку інфекцій. При необхідності обережно видаляйте забруднення вологим ватним диском або спеціальним засобом для чищення очей/вух.

Стрижка кігтів: Як і у будь-якої собаки, кігті шапендуа потребують регулярної стрижки, якщо вони не сточуються природним шляхом під час прогулянок. Занадто довгі кігті можуть спричинити дискомфорт та проблеми з лапами.

• Розчісуйте шерсть 1-2 рази на тиждень металевою щіткою.
• Особливу увагу приділяйте зонам ризику утворення ковтунів (за вухами, під пахвами тощо).
• Купайте собаку лише за необхідності.
• Регулярно перевіряйте та чистіть очі та вуха.
• Стрижіть кігті по мірі відростання.

Шапендуа – надзвичайно розумні та кмітливі собаки, що робить їх легкими для дресирування, особливо для людей з досвідом. Вони швидко схоплюють нові команди і прагнуть догодити своєму господареві. Однак, завдяки своїй незалежності, успадкованій від пастушої роботи, вони також можуть проявляти впертість, якщо не бачать сенсу в завданні або якщо дресирування стає монотонним. Тому ключ до успіху – послідовність, терпіння та використання позитивних методів.

Позитивне підкріплення: Шапендуа дуже чутливі і чудово реагують на похвалу, ласощі, ігри та інші форми позитивного підкріплення. Жорсткий примус, крики або фізичні покарання категорично неприпустимі, оскільки можуть зруйнувати довіру собаки до власника та негативно позначитися на її психіці. Вони можуть стати боязкими або навпаки – більш впертими.

Рання соціалізація: Як і для будь-якої породи, рання та всебічна соціалізація є критично важливою для шапендуа. Вже з раннього віку цуценя має знайомитися з різними людьми (різного віку, статі, зовнішності), місцями, звуками, іншими собаками та тваринами. Це допоможе сформувати врівноважену та впевнену в собі собаку, яка не буде боязкою чи надмірно настороженою в нових ситуаціях.

Різноманітність у тренуваннях: Щоб підтримувати інтерес шапендуа, робіть тренування різноманітними та захоплюючими. Включайте ігри, завдання на вирішення проблем, навчання трюкам. Їх висока енергія та стрибучість роблять їх ідеальними кандидатами для собачих видів спорту, таких як аджиліті, флайбол, послух. Ці заняття не тільки зміцнюють зв’язок між собакою та власником, але й забезпечують необхідне фізичне та розумове навантаження.

Пастуші інстинкти: Незважаючи на те, що багато шапендуа сьогодні живуть як компаньйони, їхні пастуші інстинкти залишаються сильними. Вони можуть спробувати “пасти” дітей, інших домашніх тварин або навіть вас. Важливо навчити собаку перенаправляти ці інстинкти на дозволені об’єкти або види діяльності, якщо ви не плануєте займатися з нею пастушим спортом.

Шапендуа — кудлатий голландський весельчак-непосида: душевний, невтомний, доброзичливий, спритний і розумний. Це давня нідерландська пастуша порода з «кудлатою» шерстю; веселий, грайливий компаньйон і водночас добрий пастух, чуйний сторож, нишпорка й рятувальник, безмежно прив’язаний до родини й добрий із дітьми. Через високу потребу в русі й нелюбов до самотності йому потрібні активна родина й заняття. Порода загалом дуже здорова; серед нечастих ризиків — дисплазія кульшового суглоба та прогресуюча атрофія сітківки (PRA); кудлата шерсть потребує регулярного догляду.

Шапендуа заслужив репутацію вкрай здорової та міцної породи. Загалом, вони рідко страждають від серйозних генетичних захворювань, які часто зустрічаються у багатьох інших чистокровних собак. Це є результатом відповідального розведення, спрямованого на збереження здоров’я популяції.

Однак, як і будь-яка порода, шапендуа може бути схильний до певних проблем зі здоров’ям, хоча і в значно меншій мірі. Найбільш поширені з них:

• Дисплазія кульшового суглоба (Hip Dysplasia): Це спадкове захворювання, при якому кульшовий суглоб формується неправильно. Може призвести до артриту та болю. Важливо вибирати цуценят від батьків, які пройшли тестування на дисплазію та мають хороші результати.
• Прогресуюча атрофія сітківки (Progressive Retinal Atrophy – PRA): Група генетичних захворювань очей, що призводять до поступової втрати зору і в кінцевому підсумку до сліпоти. Існують генетичні тести для виявлення носіїв деяких форм PRA, і відповідальні заводчики обов’язково їх проводять.
• Деякі захворювання очей: Крім PRA, можуть зустрічатися катаракта або інші незначні проблеми з очима.

Для підтримки гарного здоров’я та прекрасного самопочуття вашого шапендуа необхідний стандартний, але ретельний догляд:

• Збалансоване харчування: Якісний корм або правильно складений раціон з натуральних продуктів, відповідний віку, вазі та рівню активності собаки.
• Достатнє фізичне навантаження: Регулярні та інтенсивні прогулянки та ігри для підтримки м’язового тонусу, здорової ваги та загального фізичного стану.
• Регулярні візити до ветеринара: Планові огляди, вакцинація, обробка від паразитів (глисти, блохи, кліщі).
• Профілактичні обстеження: За рекомендацією ветеринара, можуть проводитися обстеження на наявність дисплазії чи генетичні тести на захворювання очей, особливо якщо ви плануєте використовувати собаку для розведення.
• Підтримка здорової ваги: Надмірна вага створює додаткове навантаження на суглоби та внутрішні органи.
• Ваша турбота і любов: Емоційний стан собаки також впливає на її фізичне здоров’я.

Завдяки своїй витривалості та відсутності схильності до багатьох породних хвороб, шапендуа часто доживають до глибокої старості, зберігаючи активність та життєрадісність.

Організувати харчування шапендуа досить нескладно, оскільки ця порода загалом є невибагливою до їжі. Однак важливо забезпечити збалансований раціон, який відповідає віку, вазі, рівню активності та індивідуальним потребам вашої собаки.

Власник може обрати один із двох основних типів харчування:

• Промислові корми: Вибирайте високоякісні корми класу преміум або супер-преміум для активних собак середнього розміру. Важливо, щоб корм містив достатню кількість білка (м’ясо має бути основним інгредієнтом), жирів, вуглеводів, вітамінів та мінералів. Дотримуйтесь рекомендацій виробника щодо дозування, але коригуйте його залежно від активності вашого собаки.
• Натуральне харчування: Якщо ви обираєте натуральне харчування, раціон має бути ретельно збалансований. Він повинен включати:
  • М’ясо: Нежирна яловичина, птиця (курка, індичка), субпродукти. М’ясо має становити основу раціону (приблизно 50-70%).
  • Крупи: Рис, гречка, вівсянка (добре розварена).
  • Овочі: Морква, кабачки, гарбуз, броколі, зелень. Можна давати як сирими (подрібненими), так і вареними.
  • Кисломолочні продукти: Кефір, йогурт без добавок, нежирний сир (кілька разів на тиждень).
  • Яйця: Курячі або перепелині (кілька разів на тиждень).
  • Риба: Морська, нежирна, без кісток (1-2 рази на тиждень замість м’яса).

Незалежно від типу харчування, завжди слідкуйте за наявністю у вашої собаки миски зі свіжою, чистою водою. Вода повинна бути доступна цілодобово.

Для дорослого шапендуа вагою близько 15-20 кг при активному способі життя може знадобитися 400-500 грамів натуральної їжі на день, де м’яса буде приблизно 170-200 грам. Однак це дуже приблизні цифри, які можуть варіюватися. Важливо контролювати вагу шапендуа і коригувати кількість їжі, щоб собака не набирав зайвих кілограмів.

Вітамінно-мінеральні комплекси: При натуральному годуванні обов’язково проконсультуйтеся з ветеринаром щодо необхідності та дозування вітамінно-мінеральних добавок, оскільки складно самостійно забезпечити повний баланс всіх поживних речовин. При годуванні якісним промисловим кормом додатки зазвичай не потрібні, якщо інше не рекомендовано ветеринарем.

Шапендуа – це не просто робоча собака, це прекрасний сімейний компаньйон для активних людей. Завдяки своїй доброзичливій вдачі, грайливості та надзвичайній прив’язаності до своїх господарів, він чудово вписується в сімейне життя. Як вже згадувалося, вони чудово ладнають з дітьми, стаючи для них терплячими та веселими партнерами для ігор. Їхня енергія відповідає енергії дітей, і вони із задоволенням братимуть участь у будь-яких активностях.

Ця порода дуже орієнтована на людину і прагне постійної взаємодії. Шапендуа хоче бути поруч зі своєю родиною, брати участь у домашніх справах, відпочивати біля ніг господаря ввечері. Він сильно прив’язується до всіх членів сім’ї, а не тільки до однієї людини, що робить його ідеальним вибором для великої родини.

Однак варто пам’ятати, що шапендуа – це не “диванна” собака. Йому потрібен активний спосіб життя та достатнє фізичне та розумове навантаження. Сім’я, яка розглядає можливість завести шапендуа, повинна бути готова присвячувати значний час прогулянкам, іграм, дресируванню та спільним активностям. Для малоактивних людей або тих, хто проводить багато часу поза домом, шапендуа може не підійти.

За належної соціалізації, шапендуа добре приймає гостей і може співіснувати з іншими домашніми тваринами. Його природна пильність робить його хорошим “дзвінком”, який сповіщає про прихід незнайомців, але він не схильний до безпричинної агресії.

Хоча сьогодні більшість шапендуа живуть як собаки-компаньйони, їхнє пастуше минуле залишило глибокий слід у їхньому характері та здібностях. Вони були виведені для роботи з великими стадами овець на відкритих просторах, що вимагало від них самостійності, ініціативності, витривалості та здатності швидко реагувати на змінювану ситуацію. На відміну від деяких інших пастуших порід, які працюють переважно поглядом (“eye dogs”), шапендуа використовує свій рух і голос для контролю стада.

Навіть у домашніх умовах, пастуші інстинкти можуть проявлятися у схильності “збирати” членів сім’ї або інших тварин. Ці інстинкти можна успішно спрямувати в русло собачих видів спорту, таких як пастуший спорт (Herding). Заняття хердінгом дозволяють собаці реалізувати свої природні задатки, отримати фізичне та розумове навантаження, а власнику – краще зрозуміти поведінку свого улюбленця.

Окрім пастушої роботи, шапендуа зарекомендували себе як чудові собаки для аджиліті. Їхня швидкість, спритність, стрибучість та бажання працювати в команді з господарем роблять їх одними з найкращих спортсменів у цьому виді спорту. Також вони успішно беруть участь у змаганнях з послуху, флайболу, займаються пошуково-рятувальною діяльністю завдяки своєму розвиненому нюху та витривалості.

Надання шапендуа можливості використовувати свої робочі здібності, навіть якщо це не класичне випасання овець, є важливою умовою для його щасливого та повноцінного життя. Це може бути регулярне тренування з послуху, заняття спортом або просто інтелектуальні ігри, що імітують робочі завдання.

• Назва “шапендуа” походить від голландського слова “schapendoes”, що буквально означає “вівчарка” або “кудлата вівчарка”.
• Після Другої світової війни порода була настільки рідкісною, що її популяцію довелося відновлювати практично з нуля. Пан Пітер Тупул зіграв ключову роль у цьому процесі.
• Шапендуа відомі своїми “стрибковими” здібностями. Вони можуть стрибати досить високо, особливо під час роботи зі стадом або занять аджиліті.
• Погляд шапендуа вважається однією з візитівок породи – великі, круглі, темно-карі очі випромінюють розум, доброту та щирість.
• Незважаючи на довгу шерсть, догляд за нею не є надто складним, головне – регулярність. Шерсть має залишатися природною.
• Шапендуа – це одна з найменш відомих голландських пастуших порід за межами Нідерландів, порівняно з більш популярними голландськими вівчарками (Nederlandse Herdershond) різних типів шерсті.
• Ця порода дуже популярна в скандинавських країнах, де її активно використовують у собачих видах спорту.