Історія походження породи
Мальтезе - одна з найдавніших порід собак у світі, історія якої губиться у глибині століть. Назва «мальтезе» не обов’язково означає походження з острова Мальта. Етимологія, ймовірно, пов’язана з семітським словом «màlat», що означає «гавань» або «притулок». Цей корінь присутній у назвах багатьох середземноморських місць, включаючи Мальту, острів Млет (Melitaie) та сицилійське місто Меліта. Це вказує на їхнє поширення у портових містах стародавнього світу, де вони, ймовірно, полювали на щурів та мишей у трюмах кораблів та на складах.
Перші згадки про цих маленьких білих собачок датуються понад 2800 роками. Давньогрецькі філософи, зокрема Арістотель, згадували «Canis Melitaeus» у своїх працях. Зображення маленьких собак, що нагадують сучасних мальтезе, знаходять на давньогрецьких вазах та амфорах. У Стародавньому Римі мальтезе були неймовірно популярні серед знатних матрон. Вони були символом статусу та розкоші, їх називали «римською улюбленою собакою». Жінки носили їх у рукавах та брали з собою на всі світські заходи. Вважалося, що ці собаки мають навіть цілющі властивості.
Після падіння Римської імперії порода вижила завдяки зусиллям європейської аристократії та, можливо, монахів. У середньовіччі та в епоху Відродження мальтезе залишалися улюбленцями королівських дворів. Вони часто з’являються на полотнах відомих художників, таких як Тіціан та Гойя, увіковічнені поруч зі своїми шляхетними власниками. Саме в цей час відбувалася селекція, спрямована на зменшення розміру та покращення якості шерсті, перетворюючи їх виключно на компаньйонів.
Мальтезе належить до великої родини собак-бішонів, що походять із Середземномор’я. До цієї групи також належать такі породи, як бішон фрізе, який відомий своєю кучерявою «плюшевою» шерстю, болонез (або італійська болонка), що має більш пухку та кучеряву структуру шерсті, та гаванський бішон, який може мати різні забарвлення. Серед них мальтезе вирізняється своєю унікальною, довгою, прямою та шовковистою білою шерстю без підшерстку.
Як виглядає Мальтезе: стандарт породи та зовнішність
Витонченість мальтезе - це не лише шерсть, але й гармонійна будова тіла. Це маленький, компактний собака, довжина тіла якого трохи перевищує висоту в холці. Загальне враження - елегантність та плавність ліній.
- Голова: Череп злегка округлий, з помітним переходом від лоба до морди (стоп). Морда середньої довжини, не квадратна, але й не надто загострена, звужується до носа.
- Ніс: Мочка носа обов’язково чорна, велика, з добре відкритими ніздрями. Будь-яка інша пігментація є недоліком.
- Очі: Великі, круглі, але не витрішкуваті. Колір - темний, майже чорний. Повіки також мають бути чорними. Погляд живий, розумний та дуже виразний.
- Вуха: Висячі, низько посаджені, щільно прилягають до голови. Вони вкриті дуже довгою шерстю, що зливається з шерстю на шиї та плечах.
- Прикус: Ножицеподібний прикус є стандартом. Щелепи добре розвинені, хоча й виглядають тендітними.
- Тіло: Компактне, з прямою лінією верху. Холка ледь піднята. Грудна клітка досить глибока.
- Хвіст: Високо посаджений, товстий біля основи та тонший до кінчика. Він загинається витонченою дугою над спиною, часто торкаючись її кінчиком. Хвіст вкритий дуже довгою шерстю, що спадає набік, як шлейф.
- Лапи: Маленькі, округлі, з чорними подушечками та (в ідеалі) чорними кігтями.
Головна прикраса: шерсть Мальтезе
Шерсть - це візитна картка породи. Вона унікальна за своєю структурою:
- Текстура: Надзвичайно шовковиста, густа, блискуча та важка. Вона спадає до землі, як мантія, без жодних завитків чи кучерів.
- Підшерсток: У мальтезе немає підшерстку. Це робить їх шерсть схожою на людське волосся. Саме ця особливість робить їх майже не линяючими та умовно гіпоалергенними.
- Колір: Тільки чисто білий. Стандарт допускає дуже легкий відтінок слонової кістки, але будь-які плями (палеві, жовті) є серйозним недоліком або дискваліфікацією.
- Довжина: У виставкових собак шерсть може бути довшою за їхній зріст. Вона росте постійно, подібно до людського волосся.
