Історія та походження породи
Історія малого левового собаки сягає корінням у глибоке сереньовіччя, імовірно, аж до 14 століття. Центром походження породи вважається Середземномор’я, зокрема Франція та Іспанія, хоча Німеччина також заявляє про свої права на неї. Ці собаки були улюбленцями аристократії та багатих дам протягом багатьох століть.
Їх часто можна побачити на старовинних картинах, гобеленах та в літературних творах. Наприклад, зображення собак, що дуже схожі на левхенів у левовій стрижці, можна знайти у роботах Альбрехта Дюрера (16 століття) та Гойї. Їхня основна роль завжди була одна - бути компаньйоном. Вони зігрівали своїх власниць (їх навіть називали «грілками для ліжка») і просто дарували радість.
Припускають, що левхени є частиною великої родини бішонів і, можливо, були виведені шляхом схрещування ранніх пуделів, малих собак типу барбе та інших місцевих порід-компаньйонів. Їхня спорідненість з такими породами, як мальтійська болонка, гаванський бішон та фален, є очевидною.
Однак, попри свою довгу історію, до початку 20-го століття порода опинилася на межі повного зникнення. Зміна мод, соціальні потрясіння та дві світові війни майже знищили цих чарівних собак. У 1960-х роках Малий левовий собака потрапив до Книги рекордів Гіннеса як найрідкісніша порода у світі. На той час у світі налічувалося лише кілька десятків особин.
Відродження породи - це заслуга кількох відданих ентузіастів, зокрема мадам Мадлен Беннерт з Брюсселя (Бельгія). Вона присвятила своє життя порятунку левхенів. Завдяки її зусиллям та зусиллям інших заводчиків, популяція почала повільно, але впевнено відновлюватися. У 1961 році порода була офіційно визнана Міжнародною кінологічною федерацією (FCI). Сьогодні малий левовий собака все ще залишається рідкісною породою, але їй більше не загрожує зникнення.
Як виглядає малий левовий собака: стандарт та зовнішність
Левхен - це маленький, але міцний і добре збалансований собака. Він випромінює елегантність і жвавість. Його тіло трохи довше, ніж висота в холці, що надає йому прямокутного формату.
Голова, очі та вуха
Голова у левхена відносно коротка і досить широка у верхній частині черепа. Перехід від чола до морди (стоп) добре виражений. Мордочка коротка, але не плеската. Ніс завжди чорний (за винятком собак коричневого забарвлення, де він може бути темно-коричневим).
- Очі: Великі, круглі, темного кольору. Вони посаджені прямо і дивляться вперед. Погляд дуже виразний, розумний та живий.
- Вуха: Посаджені низько, на рівні очей. Вони висячі, середньої довжини і добре вкриті довгою, хвилястою шерстю, що нагадує бахрому.
- Прикус: Завжди ножицеподібний.
Тіло, хвіст та кінцівки
У малого левового собаки міцна статура для його розміру. Шия ледь вигнута, спина пряма і міцна. Груди добре розвинені. Хвіст посаджений трохи нижче лінії спини, але найголовніше - він елегантно закинутий на спину у вигляді витонченої дуги, при цьому кінчик хвоста може торкатися спини, але сам хвіст не повинен лежати на ній пласко.
Кінцівки прямі, паралельні, з хорошою мускулатурою. Лапи маленькі, округлої форми («котячі лапи») з вигнутими пальцями і темними подушечками.
Шерсть, забарвлення та фірмова стрижка
Шерсть - одна з найвизначніших рис породи. Вона довга, шовковиста, злегка хвиляста, але ніколи не кучерява. Дуже важливою особливістю є повна відсутність підшерстка. Це робить їх шерсть схожою на людське волосся і є однією з причин, чому породу часто рекомендують людям з алергією (вони мало линяють).
Забарвлення: Стандарт FCI для малого левового собаки допускає абсолютно всі забарвлення та їх комбінації. Вони можуть бути однотонними (чорний, білий, палевий) або плямистими (наприклад, біло-чорний, біло-рудий). Єдиний виняток - коричневий (печінковий) колір та його похідні не є бажаними, але допускаються.
Традиційна стрижка «під лева»: Саме ця стрижка дала породі її ім’я. Собаку стрижуть, залишаючи довгу шерсть («гриву») на передній частині тіла (від голови до останніх ребер), на передніх лапах (залишаючи «манжети»), на нижній частині задніх лап і на кінчику хвоста (утворюючи «пензлик»). Задня частина тіла, верхня частина задніх лап і основа хвоста стрижуться дуже коротко, майже до шкіри. Ця стрижка є обов’язковою для виставок і є невід’ємною частиною іміджу породи.
