Рет-тер’єр

Історія цієї породи – це класичний приклад американської мрії. Порода формувалася не в виставкових рингах, а в польових умовах, де від собаки вимагалася максимальна ефективність. Історичний нарис у стандарті UKC (редакція від 1 січня 2004 року) описує рет-тер’єра як американську породу, що походить від тер’єрів, привезених англійськими шахтарями та іншими іммігрантами з робітничого середовища. Серед імовірних складників той самий документ називає гладкошерстого фокстер’єра, манчестер-тер’єра і нині вимерлого білого англійського тер’єра. Пізніше до них додали кров левреток та віппетів – для швидкості, – а також біглів, щоб покращити чуття. У нарисі історії спорідненої породи, тедді-рузвельт-тер’єра, AKC до цього ж переліку додає ще й бультер’єра.

Робота, під яку їх тримали, була двох різних сортів. Перша – господарська: миші й щури в коморі, зерносховищі, курнику. Друга – азартна: UKC прямо пише, що ставки на здатність такого собаки бити щурів були улюбленою розвагою власників, а AKC у нарисі про американського голого тер’єра згадує сумнозвісні «щурячі ями», де глядачі закладалися на кількість щурів, яку встигне взяти їхній тер’єр. Саме з цього середовища походить найвідоміша цифра, пов’язана з породою.

Цифру «2501 щур за сім годин» переказують десятки джерел. Варто знати, звідки вона взялася. Англомовна «Вікіпедія» посилається на книжку Бонні Вілкокс і Кріса Валковича «The Atlas of Dog Breeds of the World» (1995), і в тому переказі йдеться про змагання в Англії, де тер’єр – без уточнення породи – узяв 2501 щура за сім годин, тобто в середньому по одному щуру кожні десять секунд. Отже, епізод відносять до Англії й до часу, коли американської породи ще не існувало. Сам AKC ту саму історію переповідає інакше: «казали, що один лютий фейст упорався з 2500 щурів за один день». Це переказ, що мандрує з книжки в книжку в різних формулюваннях, – ми наводимо його як переказ, а не як задокументований рекорд конкретного рет-тер’єра.

Так само обережно варто ставитися й до найпопулярнішої легенди про назву. AKC формулює її дослівно так: кажуть, що президент Теодор Рузвельт, який обожнював свого фейста на прізвисько Скіп, і придумав назву Rat Terrier. UKC у своєму стандарті пише стриманіше: породу популяризував президент Тедді Рузвельт, який часто полював зі своїми рет-тер’єрами. Тобто навіть обидва реєстри, що ведуть цю породу, подають зв’язок із Рузвельтом як переказ, а не як документ. Що безумовно правда – так це те, що назва точно описує первісне призначення собаки.

У 1920-1930-х роках рет-тер’єри були звичайною присутністю на американських сімейних фермах. Однак з появою хімічних засобів боротьби зі шкідниками та індустріалізацією сільського господарства попит на щуролова впав, і популярність породи знизилась, щоб знову відродитися вже в якості сімейного собаки в кінці XX століття. Для перспективи: ремесло, під яке виводили рет-тер’єра, значно старше за саму породу. Найдавніший відомий запис про собаку-щуролова стосується пса на прізвисько Хатч, чиї рештки підняли з «Мері Роуз» – флагмана Генріха VIII, що затонув 1545 року і був піднятий 1982-го. Вважають, що то був метис, узятий на борт саме для боротьби зі щурами.

Рет-тер’єра ведуть два американські реєстри, і шлях у кожного був свій.

• UKC (United Kennel Club) визнав рет-тер’єра 1 січня 1999 року. Чинна редакція стандарту – від 1 січня 2004 року, порода віднесена до групи тер’єрів.
• AKC (American Kennel Club) ішов до повного визнання поетапно: з 1 січня 2006 року рет-тер’єрів допустили до змагань-компаньйонів (слухняність, аджиліті, ралі); з 1 вересня 2006-го – до норних випробувань earthdog; з 30 червня 2010 року порода виступала в класі Miscellaneous; у липні 2012-го Rat Terrier Club of America став офіційним батьківським клубом породи; повне визнання в Групі тер’єрів AKC датує 2013 роком. Рет-тер’єр став 178-ю породою AKC.
• FCI рет-тер’єра не веде: у номенклатурі Міжнародної кінологічної федерації такої породи немає ані серед визнаних остаточно, ані серед визнаних попередньо. Це не оцінка якості породи, а наслідок структури: AKC і UKC не є національними організаціями – членами FCI.

Цікавий контраст: інші національні щуроловні тер’єри в номенклатурі FCI є – бразильський тер’єр, андалузький ратонеро-бодегеро (№ 371), валенсійський ґос-ратер (№ 370), празький крисарик (№ 363). Тобто справа не в «неповазі до щуроловів», а саме в реєстраційній географії. Практичний наслідок для власника в Європі: рет-тер’єр із родоводом AKC чи UKC не отримає доступу до виставок FCI-системи, і документи на нього доведеться шукати за межами звичного для Європи ланцюжка.

Рет-тер’єр – це міцна, компактна собака з гладкою шерстю і розумним поглядом. Вони виглядають атлетично, але не грубо. Стандарт AKC (затверджений 11 листопада 2009 року, чинний з 1 липня 2010-го) описує породу як міцного, компактного, малого-до-середнього парті-кольорового собаку, що справляє враження елегантності й тренованості й позначає швидкість, силу та баланс. Окремо в стандарті обумовлено, що почесні шрами, а також пара зламаних чи відсутніх іклів або різців не вважаються вадою: це запис про робочу, а не декоративну породу.

Головна особливість екстер’єру – два розмірні різновиди, і кордон між ними в обох реєстрах проходить по тринадцяти дюймах у холці.

Три деталі цієї таблиці варто прочитати уважно, бо вони – джерело більшості помилок у мережі.

• Нижня межа є лише в AKC. Собака старший за шість місяців, що не дотягує до 10 дюймів або переростає 18, дискваліфікується за стандартом AKC. UKC нижньої межі не встановлює взагалі, а зріст понад 19 дюймів (48,3 см) відносить до вад, а не до дискваліфікацій.
• Стать не розділяють. Ані AKC, ані UKC не дають окремих діапазонів для кобелів і сук – на відміну від більшості порід, тут для обох статей записана та сама шкала.
• Вагу за різновидами не закріплено. Поширені в мережі «4-8 кг для мініатюрного і 8-12 кг для стандартного» не походять із жодного зі стандартів: UKC свідомо відмовляється від цифри, AKC подає один діапазон на породу.

Формат корпусу описано з різною точністю. AKC каже, що собака трохи довший, ніж високий, а куций постав ніг – серйозна вада. UKC ставить число: бажане співвідношення довжини корпусу (від передгруддя до сідничного горба) до висоти в холці – 10:9. І далі йде фраза, яка проводить межу з цілою окремою породою: коротконогий собака, чиї пропорції істотно відхиляються від 10:9, позбавлений типу і має бути дискваліфікований.

Голова має форму тупого клина – і в профіль, і спереду. Вуха V-подібні, поставлені по зовнішньому краю черепа. Вони можуть бути стоячими, напівстоячими з опущеними кінчиками або у формі «ґудзика» (button ears), і жодному з цих варіантів стандарт не віддає переваги; головне – щоб обидва вуха збігалися за формою і поставом у насторожі. Вухо-«розочка» в насторозі – вада. Куповані вуха – дискваліфікація за AKC, висячі – за UKC. UKC при цьому окремо застерігає: постав вуха може не стабілізуватися до зрілості, тому собак до року за розбіжності не карають.

Очі невеликі, овальні, косо і широко поставлені; колір змінюється від найтемнішого карого до горіхового відповідно до забарвлення. Тут стандарт AKC особливо суворий: будь-яка блакить в оці – дискваліфікація, а сірі очі допустимі лише у блакитних і блакитно-палевих собак, в інших це серйозна вада. Прикус: ножицеподібний бажаний, прямий допустимий; UKC відносить брак зубів, перекус і недокус до вад.

Хвіст стандарт AKC дозволяє у трьох варіантах без переваги: традиційно купірований між другим і третім хребцем, природний бобтейл або природний довгий, що звужується до скакального суглоба. Довжина при цьому не має значення. UKC ще з 2004 року вміщує окреме застереження: оскільки в низці країн купірування хвостів і вух заборонене, у жодному заході UKC собаку не можна карати за повний хвіст і природні вуха.

Забарвлення рет-тер’єрів справді варіативне, але не безмежне, і саме тут покупці найчастіше отримують дезінформацію. Базова вимога AKC: будь-який варіант пегого (pied) малюнка, тобто порівняно великих плям одного чи кількох кольорів у поєднанні з білим. Прийнятні кольори – з підпалом або без нього – це переважний чорний, а також шоколадний, червоний, абрикосовий, блакитний, палевий, рудувато-жовтий, лимонний і білий. Крап, тикінг і мармурове напилення звичайні, хоча надмірний крап небажаний; допускається собольове напилення в шерсті та «олівець» на пальцях, а також борсучі відмітини. «Чорна маска» на собаці, що взагалі не має чорного в окрасі, – серйозна вада.

Ключове про білий колір формулюється точніше, ніж звична фраза «білий завжди основний». Стандарт лише вимагає, щоб білий обов’язково був присутній, і задає мінімум: пляма або смуга з білою чи рожевою шкірою під нею, ширша за один дюйм (2,5 см). Менше одного дюйма білого в найширшому місці – дискваліфікація. Бажаним вважається, щоб білого на корпусі було від 10 до 90 відсотків, але всі варіанти – плями, латки, бризки – рівноцінні й не мають переваги одне перед одним. Окремо обумовлено суцільно білого «екстремального піболда» лише з крапчастою шкірою.

А ось повний перелік дискваліфікацій. За AKC це: зріст менше 10 або більше 18 дюймів у собаки старшого за шість місяців; будь-яка блакить в оці; куповані вуха; повна генетична безшерстість; будь-який натяк на злам чи завиток шерсті; суцільні окраси, крім білого; двоколірні без білого або з білою плямою вужчою за дюйм; тигровий або мерльовий малюнок. За UKC перелік ще довший: крипторхізм, злоба чи надмірна боязкість, одностороння або двостороння глухота, альбінізм, коротконогість із порушенням пропорції 10:9, висячі вуха, жорстка чи зламана шерсть, довга шерсть, тигровий окрас, мерль, відсутність білого, двоколірний окрас, де жоден із кольорів не білий.

Це, мабуть, найважливіший для покупця розділ усієї статті. Мерльових рет-тер’єрів пропонують – зокрема під назвами на кшталт «мармуровий» чи «блакитний мерль» – і подають як рідкість. Фактично ж мерль дискваліфікований в обох реєстрах, які ведуть цю породу: і в AKC, і в UKC. Такий собака не може бути виставлений у рингу жодного з них.

Причина не в естетиці. Мерль – це не просто малюнок, а дія одного гена. 2006 року дослідники Техаського університету A&M показали, що мерль спричиняє вставка короткого диспергованого повтору (SINE-ретротранспозона) у ген SILV (PMEL17), і успадковується він аутосомно, за неповно домінантним типом. У тій самій роботі зазначено, що собаки і з однією, і з двома копіями мерля демонструють широкий спектр слухових та офтальмологічних порушень, схожих на людський синдром Ваарденбурга (Clark et al., PNAS, 2006).

Наскільки широкий – виміряли 2009 року. Команда Луїзіанського університету перевірила слух методом стовбурових слухових викликаних потенціалів (BAER) у 153 мерльових собак різних порід і зіставила результат із генотипом.

Джерело: Strain та ін., Journal of Veterinary Internal Medicine, 2009. Різниця між рядками статистично значуща: собаки, гомозиготні за мерльовим алелем, глухли достовірно частіше за гетерозигот. Зв’язку зі статтю чи кольором очей у тій роботі не виявлено.

Подвійний мерль з’являється в одному конкретному випадку – коли в’яжуть двох мерльових собак. За звичайним менделівським розподілом чверть такого виводку виходить із двома копіями алеля. Для покупця з цього випливає просте правило: якщо заводчик пропонує мерльового рет-тер’єра, ви маєте справу з собакою поза стандартом обох реєстрів; якщо в родоводі є в’язка «мерль на мерль» – варто попросити результат BAER-тесту на кожне цуценя. Rat Terrier Club of America не випадково тримає BAER у переліку додаткових обстежень, а UKC узагалі відносить односторонню й двосторонню глухоту до дискваліфікацій.

Багато хто плутає цю породу з іншими дрібними тер’єрами, але рет-тер’єр має унікальний набір рис. Розділ про темперамент у стандарті AKC короткий і показовий: гостро спостережливий, відданий, повний енергії, водночас легко навчається і слухняний команді. Далі йде важлива для співжиття з іншими собаками деталь: рет-тер’єр – non-sparring порода, тобто на виставковому рингу таких собак не стравлюють один з одним, як роблять із частиною тер’єрів. Загалом він доброзичливий до інших собак, але може бути стриманим із чужими людьми. Покірність стандарт прямо не вважає вадою, натомість відверта агресія і надмірна боязкість караються. UKC описує це як «подвійну особистість»: безстрашний, упертий мисливець із, здавалося б, невичерпною енергією – і водночас надзвичайно приязний компаньйон, який добре ладнає з дітьми, іншими собаками й навіть котами.

Це справді собака з кнопкою «вкл/викл». На вулиці це невтомний атлет, готовий ганятися за м’ячем годинами, але вдома вони люблять згорнутися калачиком на дивані поруч з господарем. AKC називає рет-тер’єра одним із найспокійніших серед тер’єрів – але тут же уточнює, що це все одно високоенергійні собаки, яким потрібні навантаження, щоденні прогулянки й багато товариства.

• Інтелект: Вони надзвичайно розумні і швидко вчаться, але можуть проявляти впертість.
• Соціалізація: Добре ладнають з іншими собаками, якщо виросли разом. Проте, через високий мисливський інстинкт, дрібні тварини (ховрахи, хом’яки, пацюки) завжди будуть розглядатися як здобич.
• Відносини з людьми: Це дуже людиноорієнтована порода. Вони інтуїтивно відчувають настрій власника; AKC описує їх як незвично чутливих та інтуїтивних собак, які працюють за похвалу.
• Свобода вигулу: AKC формулює однозначно – рет-тер’єра не слід відпускати з повідця поза огородженою територією, бо більшість не втримається від переслідування, побачивши чужого кота чи білку.

Про популярність: за статистикою реєстрацій AKC рет-тер’єр посідав 81-ше місце серед 210 порід у 2024 році і 84-те у 2025-му. Тобто це не рідкість у США, але й не масова порода.

Рет-тер’єр – це універсальний солдат. Стандарт AKC описує його призначення однією фразою: багатоцільовий собака-компаньйон, здатний полювати на гризунів і шкідників над землею і під землею, а також гнати дрібну дичину. Його мисливські інстинкти сильні, але вони працюють інакше, ніж у вузькоспеціалізованих порід. Наприклад, якщо естонський гончак створений для тривалого переслідування дичини за запахом з голосом, то рет-тер’єр працює “на око” і “на нюх” на коротких дистанціях, блискавично атакуючи здобич у норах або на поверхні. Він не буде гнати зайця кілометрами, його завдання – знайти і знешкодити тут і зараз.

Це не декларація: обидва реєстри фіксують, що робота триває. UKC у стандарті пише, що багатьох рет-тер’єрів і досі використовують як щуроловів і мисливців на білку, особливо на Півдні США. AKC допустив породу до норних випробувань earthdog з 1 вересня 2006 року, а до змагань-компаньйонів (слухняність, аджиліті, ралі) – з 1 січня 2006-го. Робочу кондицію обидва стандарти вимагають буквально: собак показують у міцній, м’язистій формі, а UKC відносить ожиріння до вад екстер’єру нарівні з надмірним зростом.

Щодо охоронних якостей, рет-тер’єр – це чудова “сигналізація”. Вони пильні та сміливі. Звісно, фізично вони не зможуть зупинити зловмисника так, як це зробить потужний московський сторожовий собака, але жоден шурхіт біля дверей не залишиться непоміченим. Їхня задача – попередити власника, і з цим вони справляються на відмінно.

Особливості дресирування

Дресирувати цю породу – одне задоволення, якщо ви знайшли правильний підхід. Вони не терплять муштри та грубості; AKC прямо зазначає, що порода незвично чутлива й інтуїтивна, живе на схваленні власника і швидко відгукується на позитивні методи. Найкращий метод – позитивне підкріплення (ласощі, гра, похвала). Врахуйте такі моменти:

• Короткі сесії: Рет-тер’єри швидко нудьгують від одноманітних повторень.
• Рання соціалізація: Знайомте цуценя з різними людьми, звуками та поверхнями якомога раніше; AKC радить курси для цуценят як стандартну частину виховання.
• Контроль інстинктів: Особливу увагу приділіть команді “До мене” та “Фу”, оскільки при вигляді білки собака може “втратити слух”.
• Спорт як вихід енергії: порода добре реалізується в аджиліті, слухняності та ралі – і має до них офіційний допуск AKC.

Ця порода ідеально підходить для тих, хто не хоче витрачати години на грумінг. Шерсть рет-тер’єра коротка, щільна і прилегла, тож вимагає мінімального догляду – розділ про догляд у AKC вкладається в кілька рядків.

• Вичісування: Достатньо раз на тиждень пройтися м’якою щіткою або гумовою рукавицею, щоб видалити мертві волоски. Линяє порода сезонно, і в цей період AKC радить перейти на інструмент для линьки або гумову щітку-каррі.
• Купання: Приблизно раз на місяць або рідше – залежно від способу життя собаки. Занадто часте миття може пересушити шкіру.
• Кігті: Стрижка щонайменше раз на місяць – перерослі кігті болючі для собаки. Якщо кігті сточуються об асфальт, інтервал може бути довшим.
• Вуха: Оглядати щотижня і прибирати надлишок вушної сірки й бруду, які можуть спричинити запалення.
• Зуби: AKC радить чистити щодня, пастою для собак. Регулярна чистка зубів допоможе уникнути утворення зубного каменю, до якого схильні дрібні тер’єри.
• Вуса не стрижуть: обидва стандарти прямо забороняють видаляти вібриси. Дрібниця, але вона відрізняє підготовку рет-тер’єра від багатьох виставкових порід.

Окремо про холод. Шерсть, яку описують стандарти, – коротка й щільно прилегла, без будь-якого запасу на утеплення; це порода, виведена для роботи в теплому кліматі американського Півдня. У зимовий період для прогулянок їм обов’язково потрібен одяг, а тримання надворі у вольєрі для рет-тер’єра не підходить ще й з іншої причини – це виражено соціальна порода, яка погано переносить ізоляцію від людей.

Рет-тер’єри люблять поїсти і можуть швидко набрати зайву вагу, якщо не контролювати порції. Рекомендація AKC проста: якісний раціон, відповідний віку собаки – цуценя, дорослий, літній, – будь то промисловий корм чи домашня їжа, приготована під наглядом ветеринара; постійний доступ до чистої води; і уважність до калорій, бо частина собак цієї породи схильна до набору ваги. Окремо AKC застерігає щодо ласощів: вони незамінні в навчанні, але їх легко перебрати.

Контроль ваги тут не косметичне питання. По-перше, UKC прямо відносить ожиріння до вад: робочого тер’єра оцінюють у міцній м’язистій кондиції. По-друге, зайва вага додає навантаження на колінні й кульшові суглоби – а саме вивих колінної чашечки і дисплазія кульшового суглоба входять до обов’язкового переліку обстежень національного клубу породи.

«Здорова порода» тут означає «без масових породних синдромів», а не «без ризиків» – перелік нижче. Найкорисніше в цій темі те, що для рет-тер’єра не треба гадати: національний клуб породи опублікував офіційну заяву про здоров’я (червень 2025 року) з поіменним переліком обстежень, а сам клуб бере участь у програмі CHIC – спільній базі AKC Canine Health Foundation і Ортопедичного фонду для тварин (OFA).

Обов’язкові обстеження (вимоги Rat Terrier Club of America збігаються з вимогами CHIC):

• кардіологічне обстеження;
• дисплазія кульшового суглоба;
• вивих колінної чашечки (patellar luxation);
• первинний вивих кришталика – ДНК-тест.

Плюс наскрізна для всіх порід вимога CHIC: собака має бути постійно ідентифікований мікрочипом або татуюванням, інакше номер CHIC не присвоюють. Перелік рекомендованих AKC тестів для породи той самий: коліна, кульшові суглоби, серце і ДНК-тест на PLL.

Додаткові обстеження, які клуб називає необов’язковими, але корисними: хвороба Легга-Кальве-Пертеса, огляд ветеринарного офтальмолога ACVO, BAER-тест на вроджену глухоту, дисплазія ліктьового суглоба, ДНК-тест на прогресуючу атрофію сітківки (PRA-prcd).

Те, що трапляється нечасто, але клуб радить тримати в полі зору (і що поки не відображено в базі OFA): судомні розлади, хондродистрофія та пов’язаний із нею ризик хвороби міжхребцевих дисків (CDDY та IVDD, ДНК-тест), хвороба Кушинга, хвороба Аддісона. Окремо клуб долучив породу до Genetic Diversity Project – проєкту з оцінки генетичного різноманіття, яким користується частина заводчиків.

Первинний вивих кришталика (PLL): що саме тестують

Це найдетальніше вивчений спадковий стан породи, і тут є конкретна мутація, а не загальні слова. 2010 року група Фаріаса та ін. (Investigative Ophthalmology & Visual Science) визначила причинну заміну в гені ADAMTS17: перехід G→A у позиції c.1473+1, що руйнує донорний сайт сплайсингу в інтроні 10. Тип успадкування – аутосомно-рецесивний.

2011 року Гулд та ін. (Veterinary Ophthalmology) перевірили 121 клінічно хворого на PLL собаку з 30 порід. Крім трьох раніше відомих порід, вони знайшли щонайменше по одному гомозиготному й клінічно хворому собаці ще в 14 порід – і рет-тер’єр у цьому переліку. Та сама робота містить нюанс, який часто губиться в описах: у гетерозигот теж виявили підвищений ризик PLL. Іншими словами, «носій» не дорівнює «нульовий ризик», і собака зі статусом carrier потребує регулярного офтальмологічного контролю, а не лише запису в родоводі.

Клінічна картина пояснює, чому тест важливіший за спостереження. PLL зазвичай лишається непоміченим, доки кришталик не зміститься в одному оці; на цей момент у другому оці типово вже є часткове зміщення, яке за тижні або місяці стає повним. Найчастіше кришталик іде вперед, перекриваючи зіницю і шляхи відтоку рідини, – це гостра глаукома, тобто болючий і невідкладний стан, що загрожує зором. Той самий ген ADAMTS17 у собак пов’язаний і з первинною відкритокутовою глаукомою.

Решта переліку

• Вивих колінної чашечки (Patellar Luxation): Поширена проблема дрібних порід. Може проявлятися періодичною кульгавістю; входить до обов’язкових обстежень CHIC.
• Дисплазія кульшового суглоба: Хоч і рідше ніж у великих собак, але зустрічається, особливо у стандартного різновиду. Обов’язкове обстеження за CHIC – тобто клуб вважає цей ризик достатньо реальним, щоб зробити перевірку умовою.
• Хвороба Легга-Кальве-Пертеса: асептичний некроз головки стегнової кістки, характерний для дрібних порід; у переліку клубу як додаткове обстеження. AKC називає її серед станів, за якими відповідальні заводчики перевіряють поголів’я.
• Серце: кардіологічне обстеження – обов’язкове за CHIC; AKC згадує серцеві й очні розлади в одному ряду з ортопедичними.
• Алергії: Шкірні реакції на корм або побутову хімію.
• Зуби: дрібні тер’єри схильні до зубного каменю; стандарти вимагають ножицеподібного прикусу (прямий допустимий), а UKC відносить брак зубів і перекус чи недокус до вад.
• Слух: UKC дискваліфікує односторонню й двосторонню глухоту, а клуб тримає BAER-тест у додатковому переліку – див. розділ про мерль вище.

Тривалість життя AKC подає як 12-18 років. Верхня межа цього діапазону справді висока, і саме вона живить популярні тексти про «породу-довгожителя»; коректно ж читати діапазон цілком, а не по верхньому краю.

Часто майбутні власники вагаються між кількома породами тер’єрів. Щоб полегшити вибір, варто розуміти ключові відмінності. Наприклад, якщо порівнювати з популярним родичем, то джек-рассел-тер’єр зазвичай більш напористий, гучний і вимагає ще більше досвіду у вихованні, тоді як рет-тер’єр має дещо м’якший характер – і, на відміну від низки тер’єрів, оцінюється як non-sparring порода.

Тедді-рузвельт-тер’єр: не «різновид», а окрема порода

Плутанина тут найбільша, і в неї є документальне пояснення. За історичним нарисом AKC, тедді-рузвельт-тер’єр спершу був різновидом рет-тер’єра: коротконогих називали «типом B», довгоногих – «типом A». Протягом 1990-х заводчики працювали над тим, щоб розділити їх на дві породи, і 1 січня 1999 року UKC визнав обидві – одного й того самого дня. Коротконогий різновид назвали на честь президента Теодора Рузвельта.

Практичний наслідок цього розділення записаний просто у стандарті: UKC дискваліфікує коротконогого рет-тер’єра, чиї пропорції істотно відхиляються від співвідношення 10:9. Тобто «коротконогий рет-тер’єр» у системі UKC не існує як варіант – це вже інша порода. Далі відмінності множаться.

Найцікавіший рядок цієї таблиці – останній тест. Хондродистрофія, тобто вкорочення кінцівок, у собак визначається ретрогеном FGF4 на дванадцятій хромосомі. У роботі Брауна та ін. (PNAS, 2017) показано, що той самий ретроген дає відношення шансів 51,23 (95 % довірчий інтервал 46,69-56,20) для хвороби міжхребцевих дисків. Простими словами: ознака, яка робить тедді коротконогим, і ознака, що піднімає ризик проблем зі спиною, – це одна й та сама генетична подія. Для рет-тер’єра CDDY/IVDD стоїть у клубному переліку «нечасто, але варте уваги»; для тедді відповідний ДНК-тест AKC уже наводить серед рекомендованих. UKC-стандарт тедді (редакція від 2 січня 2023 року) додає ще дві деталі: порода дозріває повільно, до двох-трьох років, а очікувану тривалість життя стандарт називає як 15-16 років.

Той-фокстер’єр: спільний предок, а не походження

Ще один близький родич – американський той-фокстер’єр. Поширене твердження, що той-фокстер’єр «відокремився від рет-тер’єрів як менша, декоративна версія», не збігається з тим, як походження породи описує сам AKC. За його версією, той-фокстер’єра створили на початку XX століття американські заводчики гладкошерстих фокстер’єрів, схрещуючи найдрібніших цуценят із декоративними породами – чихуахуа, італійською левреткою, цвергпінчером; породу сформували в 1930-х, і 2003 року AKC визнав її 148-ю породою, віднісши до Групи той. Спільний предок у рет-тер’єра й той-фокстер’єра справді є – гладкошерстий фокстер’єр, – але це саме спільний предок, а не походження однієї породи від іншої.

Що в них дійсно спільне – генетика ока. У згаданій роботі Гулда та ін. (2011) і рет-тер’єр, і той-фокстер’єр входять до переліку порід, у яких знайшли гомозиготних клінічно хворих на PLL собак із тією самою мутацією ADAMTS17. І в рекомендаціях AKC для той-фокстер’єра ДНК-тест на PLL теж стоїть – разом із колінами та щитоподібною залозою.

Американський голий тер’єр: тут спорідненість пряма

Цікаво також згадати про американського голого тер’єра. Ця порода справді виникла від рет-тер’єрів, і подія задокументована з точністю до року й містечка. 1972 року в Трауті, штат Луїзіана, у виводку рет-тер’єрів середнього розміру від нормально вкритих шерстю батьків народилося безшерсте цуценя. Подружжя Едвін і Віллі Скотти назвали суку Джозефіною; від неї та її нащадків і пішла окрема порода. AKC записав американського голого тер’єра до Foundation Stock Service у жовтні 2011 року, а повне визнання порода отримала в січні 2016-го.

Дві деталі варто знати, перш ніж розглядати голий варіант як «рет-тер’єра для алергіків». По-перше, безшерсті цуценята народжуються з так званою пологовою шерстю, яка випадає в кілька тижнів. По-друге, AKC хоч і відносить породу до категорії собак для алергіків, сам же уточнює: вони не линяють і не мають бліх, зате злущують клітини шкіри. Тобто відсутність шерсті знімає не всі джерела алергенів, і рішення варто перевіряти на практиці, а не за категорією в довіднику. Симетрична деталь із боку рет-тер’єра: його власний стандарт AKC відносить повну генетичну безшерстість до дискваліфікацій – тобто безшерсте цуценя в рет-тер’єрському виводку за визначенням лишається поза стандартом своєї породи.