Кавалер кінг чарльз спаніель

Історія “кавалерів” читається як захоплюючий історичний роман. Ця декоративна порода виникла внаслідок складної селекційної роботи та спроби відродити первісний образ англійського той-спаніеля, відомого при королівському дворі ХVІІ століття. Спочатку маленькі спанієлі були фаворитами династії Стюартів. Король Карл II (Чарльз II) був настільки одержимий цими собаками, що, за легендою, видав указ, який дозволяв їм з’являтися у будь-якому громадському місці, включаючи Парламент. У ті часи ці собаки використовувалися не лише як живі грілки, але й як магніт для бліх, захищаючи своїх високородних господарів від паразитів.

Однак, з приходом до влади Вільгельма III Оранського, мода змінилася. Король надавав перевагу мопсам. Щоб догодити монарху, заводчики почали схрещувати класичних спанієлів з мопсами та японськими хінами. Це призвело до кардинальної зміни зовнішності: мордочка стала пласкою, череп – куполоподібним, а очі – широко посадженими. Так з’явився сучасний кінг чарльз спанієль (без приставки “кавалер”). Про старий тип, зображений на картинах Ван Дейка та Гейнсборо, майже забули.

Відродження почалося лише у 1920-х роках. Американець Росвелл Елдрідж, відвідавши виставку Crufts, був розчарований, не знайшовши там “старотипних” спанієлів з довгими носами. Він запропонував величезну на той час грошову винагороду (25 фунтів стерлінгів) кожному, хто представить собаку, схожу на тих, що жили при дворі Карла II. Ентузіасти відгукнулися на виклик. Так, шляхом відбору собак з більш видовженими мордами, у 1928 році було розроблено перший стандарт нової “старої” породи, яку назвали “Кавалер кінг чарльз спаніель”, додавши слово “Кавалер” (так називали прибічників короля Карла I під час громадянської війни), щоб відрізняти їх від кирпатіших родичів.

Граціозний собака невисокого зросту з довгою шовковистою шерстю справляє враження м’якості та ніжності. На відміну від багатьох інших той-порід, “кавалер” не повинен виглядати надто крихким або легким; це маленький спанієль з достатнім кістяком.

Голова та вираз очей

Голова є ключовою породною ознакою. Череп між вухами має бути майже пласким, що відрізняє його від куполоподібного черепа кінг-чарльза. Перехід від чола до морди (стоп) помірний, не надто глибокий. Морда довжиною близько 3,8 см, звужується до носа, але не повинна бути гострою. Головна “зброя” кавалера – це його очі. Вони мають бути великими, темними, круглими, але не виряченими. Погляд має бути м’яким і “танучим”, що миттєво викликає бажання пригостити собаку смаколиком.

Шерсть та забарвлення

Шерсть довга, шовковиста, приємна на дотик. Допускається легка хвилястість, але кучері є недоліком. Багаті “очоси” прикрашають вуха, лапи та хвіст. Існує чотири офіційно визнані окраси кавалер кінг чарльз спаніеля:

• Бленхейм (Blenheim): Це, мабуть, найвідоміший окрас. Він поєднує два кольори: яскраві каштаново-червоні плями на перлинно-білому тлі. Плями на голові повинні розташовуватися симетрично, залишаючи між вухами білий ромб. Дуже цінною є наявність у центрі цього ромба унікальної червоної цятки – “плями лорда Мальборо”.
• Рубіновий (Ruby): Передбачає суцільне забарвлення насиченим червоним (махагоновим) кольором. Білі плями на грудях чи лапах у цьому окрасі вважаються небажаними.
• Тріколор (Tricolor): Також іноді називають “Принц Чарльз”. Це чорно-біле забарвлення з чітко окресленими плямами. Обов’язковим елементом є руді підпалини над очима, на щоках, під вухами та під хвостом.
• Чорно-підпалий (Black and Tan): Колір воронячого крила з яскравими рудими підпалинами. Білі плями у цьому забарвленні не допускаються. Цей окрас іноді називають “Король Чарльз”.

Часто початківці плутають кавалерів зі схожими породами. Найчастіше виникає плутанина з його найближчим родичем та предком – це кінг чарльз спанієль. Основна відмінність: кінг чарльз менший, має кирпатий ніс і більш куполоподібну голову.

Також є певна схожість з іншими декоративними собаками. Наприклад, континентальний той-спанієль папійон також має спанієльське коріння, але відрізняється характерними вухами-“метеликами” і більш тендітною будовою. Східний представник, японський хін, теж був улюблемцем імператорів, але має зовсім іншу міміку та структуру шерсті.

Якщо ж ви шукаєте екзотичнішого довгошерстого друга, варто звернути увагу на такі породи, як тибетський тер’єр (який насправді не є тер’єром, а пастушим собакою-компаньйоном) або священний тибетський спанієль, який століттями охороняв монастирі в Гімалаях.

Оскільки породу вивели виключно як собак-компаньйонів, кавалер кінг чарльз спаніелі чудово відповідають образу сімейного друга. Вони практично позбавлені агресії. Це “собаки-липучки”, які будуть слідувати за вами у ванну, на кухню і на диван. Вони ласкаві до всіх членів сім’ї, проте часто обирають для себе одного “головного” господаря, з яким встановлюють майже телепатичний зв’язок.

Однак, за цією ангельською зовнішністю ховається розумний маніпулятор. Важливо одразу ствердити авторитет і лідерство людини (м’яко, без жорсткості), тоді у Вас не виникатиме проблем з чотирилапим неслухом. Якщо кавалер зрозуміє, що його сумні очі діють на вас як гіпноз, він буде отримувати смаколики зі столу постійно, що призведе до ожиріння.

Особливості поведінки:

• Відношення до дітей: Кавалери терплячі і грайливі, що робить їх ідеальними для сімей з дітьми. Але навчіть дітей правильній поведінці з маленьким собакою, адже зазвичай неагресивний малюк иоже вкусити у відповідь на відверто болісне або необережне ставлення.
• Страх самотності: Він понад усе прагне присутності людини поряд, тому болісно переживає навіть коротку розлуку. Це не та порода, яку можна залишати вдома саму на 8-10 годин. Вони можуть вити або псувати речі від стресу.
• Мисливський інстинкт: Не забувайте, що це спанієль. Побачивши голуба чи білку, “диванна подушка” може миттєво перетворитися на мисливця і чкурнути в кущі, ігноруючи команди.

Кавалер кінг чарльз спанієль — один із найлагідніших компаньйонів: ніжний, контактний, чудовий із дітьми й іншими тваринами. Головна тінь породи — хвороба мітрального клапана серця (MVD), дуже поширена; важливо обирати цуценя з кардіоперевіреної лінії й регулярно контролювати серце. Трапляється також сирингомієлія. Кавалер погано переносить самотність — він створений бути поряд із людиною.

Кавалер — ласкавий «собака-липучка», та за чарівністю ховаються серйозні породні хвороби. Головна — мітральна хвороба серця (MVD): у кавалерів вона трапляється приблизно у 20 разів частіше, ніж у інших порід, і є провідною причиною смерті, а ознаки зʼявляються в більшості до 10 років. Друга — синдром Кіарі та сирингомієлія (невідповідність черепа й мозку), що може спричиняти сильний біль голови й шиї. Тому обовʼязкові кардіо-обстеження й купівля лише в перевірених заводчиків.

На жаль, популярність і інбридинг у минулому зробили цю породу схильною до низки серйозних спадкових захворювань. Майбутній власник зобов’язаний знати про них, щоб вчасно діагностувати проблему.

Мітральна регургітація (MVD)

Це найпоширеніша причина смерті кавалерів. Хвороба вражає клапани серця, які з віком деформуються і перестають щільно закриватися, що призводить до зворотного току крові. Статистика свідчить, що до 5 років близько 50% собак цієї породи можуть мати шуми в серці. Регулярні обстеження у кардіолога (ЕХО серця) раз на рік є обов’язковими.

Сирингомієлія (SM) та мальформація Кіарі

Специфічна і болісна проблема, коли череп собаки занадто малий для її мозку. Це призводить до порушення циркуляції спинномозкової рідини і утворення порожнин у спинному мозку. Симптоми можуть включати “ловлю мух” (собака клацає зубами в повітрі), чутливість у зоні шиї та “повітряне чухання” (собака робить рухи лапою, ніби чухає шию, але не торкається шкіри).

Інші типові проблеми

• Проблеми з очима: Катаракта, дисплазія сітківки, сухий кератокон’юнктивіт. Стежте, чи в малюка не загортаються всередину повіки (ентропіон) – тонкі вії можуть подразнювати очне яблуко.
• Опорно-руховий апарат: Вивих колінної чашечки (патела) – поширена проблема малих порід. Також зустрічаються проблеми з міжхребцевими дисками.
• Вуха: Через погану вентиляцію висячі вуха схильні до отитів та грибкових інфекцій.

Не зважаючи на довгу шерсть, догляд за кавалером кінг чарльз спаніелем створює менше труднощів, аніж може видатись на перший погляд, оскільки їхню шерсть не потрібно стригти (і навіть не рекомендується, щоб не зіпсувати природну структуру). Кавалер кінг чарльз спаніелі – домашні собачки у повному розумінні слова, тому проживати повинні поруч з господарем, в теплі та комфорті.

Основні процедури догляду:

Кавалери розумні і прагнуть догодити, що робить їх чудовими учнями. Однак вони можуть бути трохи розсіяними. Найкращий метод – позитивне підкріплення. Жодних криків чи фізичних покарань – це лише налякає чутливого собаку і зруйнує довіру.

Прикметна особливість цих декоративних малюків – помірна потреба у фізичній активності, але це не означає, що вони ледачі. Кінг чарльз спаніелі малорухливі вдома, але на вулиці оживають. Для них достатньо однієї короткої прогулянки на день лише для гігієнічних цілей, але для здоров’я серця рекомендовано гуляти не менше години сумарно на день. Якщо Ви прагнете, щоб чотирилапий улюбленець складав Вам компанію у більш тривалих виходах, доведеться привчати його до зростаючого навантаження обережно і поступово.

При цьому кінг чарльз спаніель навряд чи зможе супроводжувати господаря під час професійних марафонів – його серце не розраховане на екстремальні навантаження, хоча легкий біг підтюпцем він сприйме з радістю.

Ця порода – відомі жебраки. Вони будуть дивитися на вас очима, повними всесвітньої скорботи, поки ви їсте бутерброд. Не піддавайтеся! Зайва вага – це додаткове навантаження на хворе серце і суглоби.

Представників цієї породи можна годувати сухим кормом супер-преміум класу (обирайте лінійки для дрібних порід або спеціальні породні раціони) або натуральним кормом, добираючи продукти з урахуванням балансу поживних речовин. При натуральному годуванні:

• Білки: Білкові страви – основний компонент раціону. Йому пропонують сиру яловичину нежирних сортів (попередньо проморожену) або відварну курятину/індичку.
• Небезпека кісток: Ніколи не пропонуйте собаці трубчаті курячі кістки, які легко розгризти – гострі сколи можуть його травмувати та викликати перфорацію шлунка.
• Вуглеводи та клітковина: Джерело вуглеводів у меню домашнього улюбленця – рисова і гречана крупа. Клітковиною і вітамінами його забезпечують свіжі або приварені овочі (кабачок, морква, гарбуз) у невеликій кількості.
• Жири: Жирів собаки потребують зовсім небагато, кавалеру достатньо однієї чайної ложки якісної олії (лососевої або лляної) на тиждень, яку додають до готових страв для покращення якості шерсті.